Електронна приймальня
ТЕРНОПІЛЬСЬКА
ОБЛАСНА РАДА
Офіційний сайт Тернопільської обласної ради
ПОШУК НА САЙТІ | КОНТАКТИ | КАБІНЕТ
вул. Грушевського 8, м. Тернопіль, 46000
телефон: (0352) 43-11-16
факс: (0352) 52-21-05
e-mail: ovm@reg-adm.gov.te.ua
Погода у Тернополі

вологість:
тиск:
вітер:

Лановецький район


 

Ланове́цький райо́н — адміністративно-територіальний район у пів­нічно-східній частині Тернопільської області. Утворений у січні 1940. Площа 632 км². Населення — 32,8 тис. осіб (2003): з них 99 % —українці, 0,8 % — росіяни, 0,1 % — білоруси, 0,1 % — інші національ­ності. Щільність населення — 52,5 осіб на 1 км².

Адміністративний поділ

У районі є місто Ланівці (райцентр, залізнична станція) та 52 села.

Географія

Територія району — в межах Подільської височини (максимальна висота 362 м, побл. с. Шили). Поверхня — підвищена платоподібна лесова рівнина з чергуван­ням плоско- та пологохвилястих ділянок, має нахил на північ і північний схід. Пд. і пд.-зх. частини розташовані у Заїідно-Українській провінції лісостепової зони.

Най­більша річка — Горинь (притока р. Прип’ять, ба­сейн Дніпра) з притоками р. Жирак (притокиСвинорийкаБуглівка) та р. Жердь. Річки району мають пн.-сх. і пн. напрямки. Русла слабовиражені, береги пологі, заплави заболочені.

У районі 37 ставків, загальна площа — 980 га. Найбільші водо­сховища — Борсуківське (пл. 4,26 км²) іПередмірське (обидва на р. Горинь).

До 1920-х лісовий масив поблизу села Пахиня займав 1200 га, нині за­лишки пралісу простяглися вздовж залізниці в на­прямку Ланівців.

Ґрунти — глибокі малоґумусові чорноземи (67,4 % площі району), опідзолеі, темно-сірі опідзолені (27,1 %), решта — лучні, болотні та ясно-сірі лісові.

У Лановецькому районі є запаси торф’яні болота, придатного для санатор.-курорт. лікування.

Історія

Територія Лановецького району заселена в добу пізнього палеоліту (38 тис. р. до Р. Х.). Наприкінці 10 ст. належала до Київської Русі, згодом — до Галицько-Волинської держави.

25 квітня 1512 побл. с. Лопушне 25-тис. орда кримського хана Менглі-Гірея зазнала поразки в битві з 6-тис. військом гетьмана Великого Князівства Литовського К. Острозького. Населення багато ра­зів терпіло від нападів турецько-татарських орд, зокре­ма 1601161816751697, брало участь у національно-визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького (16481657).

Після Андрусівського перемир’я (1667) Лановеччина — під впливом Польщі, від 1793 належало доРосійської імперії. Від лютого 1918 — австро-німецька окупація, згодом територія не раз переходи­ла під юрисдикцію польських або радянських властей. Від вересня 1920 до вересня 1939 належало до Поль­щі, до липня 1941 — УРСР, до березня 1944 — німецько-нацистська окупація, під час якої спалено села Молотківта Осники.

До 1939 на Лановеччині діяли «Просвіта» (відн. 1990), «Сільський гос­подар», «Рідна школа», «Союз українок» та інші товариства.

Масову колективізацію сільського господарства радянська влада проводила 1940, 1946—1949.

Сільське господарство

Нині у сільському господарстві спеціалізуються на вирощуванні зернових культур і цукрових буряків.

Основна галузь тваринництва — м’ясо-молочне ско­тарство. Площа сільсько-господарських угідь — 48,5 тис. га. Сільсько-господарську про­дукцію виробляють 42 підприємства й 18 фермерських господарств.

Найбільші приватні сільсько-господарські підприємства (ПСП):

  • «Аг­рофірма „Білозірська“» (с. Білозірка),
  • «Агро­фірма „Волинь“» (с. Борсуки),
  • ім. Т. Шевченка (с. Буглів).

На Лановеччині у 1988 була створена перша в Тернопільській області ферма «Айова» — сіль­ськогосподарське підприємство на орендованій землі (420 га). Організатор — І. Гусар. 1992 ферму відвідав голова ВР України Іван Плющ. Про неї у США зняли документальний фільм[1].

Соціальна сфера

У районі — 40 ЗОШ, музична школа, ДЮСШ, ПТУ; 47 медичних закладів, у тому числі 2 лікарні, поліклініка, 38 ФАП, 6 амбулаторій, 8 аптек; 12 Будинків культури, 25 клубів, кінотеатр, музей, 45 бібліотек, 53 православні храми.

Звання «народний» удостоєні 14 колективів самодіяльної творчості, зокрема, хорова капела «Волинь», хори сіл Бор­суки та Якимівці, обрядово-фольклорно-етнографічний ансамбль РБК.

У р-ні — філія Терноп. обл. ФСТ «Колос» (с. Білозірка), 11 футбольких команд. Зареєстровано 21 політичну партію, 7 громадських організацій.

Функціонують відділи «Приватбанку», «Ощад­банку», банку «Аваль», «Промінвестбанку».

Пам’ятки

Архітектурні пам’ятники:

  • церкви св. Юрія (16 ст., с. Бережанка), Казанської Матері Божої (1724, дерев., с. Нападівка), Рідзва Пресвятої Богородиці (1750, дерев., с. Ванжулів), св. Миколая (1759, дерев., с. Печірна), Рідзва Пресвятої Богородиці (1784, дерев., с. Кутиска), св. Юрія (1784, де­рев., с. Молотків), Воскресенська (1850, с. Ло-пушне), Троїцька (серед. 18 ст., дерев., реконструйована 1871, с. Татаринці), Різдва Пресв. Бо­городиці (1843, с. Вишгородок), св. Іоана Богослова (1874, с. Жуківці);
  • інші культурні споруди — меморіальний комплекс жертвам фашизму (1985, с. Молотків), меморіальний знак (1982, скульп. Р. Бі-лик), на місці поховання розстріляних євреїв — 1942, урочище «Лазьонка» побл. м. Ланівці, пам’ятник із написом «Невідомим борцям за віру, нарід і волю» на козацькій могилі побл. с. Бережанка (1-а пол. 20 ст., реконстр. 1989), пам’ятний знак (1992, с. Печірна) на давній ділянці так званого «Козацького шляху», пам’ятник на могилі командира УПА І. Климишина (1992, с. Верещаки), меморіальна таблиця на приміщенні школи ім. Я. Горошка (1999, с. Борщівка) та ін.

Список усіх дерев’яних церков

Назва селаПатрон церквиРік побудови
Борщівка Різдва Пресвятої Богородиці 1894
Буглів Святого Михаїла 1892
Ванжулів Різдва Пресвятої Богородиці 1750
Великі Кусківці Архангела Михаїла 18181933
Верещаки Казанської ікони Божої Матері 1867
Грибова Святого Архістратига Михаїла 1762
Гриньки Святого Димитрія 1866
Загірці Різдва Пресвятої Богородиці 1876
Іванківці Святої Покрови 1741
Козачки Святого Димитрія 1876
Люлинці Святого Михаїла 1892
Мала Білка Різдва Пресвятої Богородиці 1778
Малі Кусківці Святої Параскеви 1907
Молотків Святого Юрія 1784
Нападівка Казанської ікони Матері Божої 1742
Оришківці Воздвиження Чесного Хреста 19 століття
Печірна Святого Миколая 1759, реставрована 1868
Снігурівка Успіння Пресвятої Богородиці 1927
Татаринці Пресвятої Трійці середина 18 століття
Чайчинці Воздвиження Чесного Хреста 18 століття
Шушківці Успіння Пресвятої Богородиці 1912
Юськівці Святого Вознесіння 1620 (1760 перевезена з Кременця)

Археологічні пам’ятки

Археологічні пам’ятки (залишки): 2 поселення доби пізнього палеоліту, курганні поховання доби ранньої бронзи, поселення черняхів. культури (3-5 ст.), селища періоду Київської Русі (12-13 ст.) поблизу сіл Буглів і Печірна, 3-х поселень черняхівської культури (3­4 ст.) поблизу села Борсуки та 1 посел. побл. с. Загірці, поселення і могильник черняхівської культури (3­6 ст.) поблизу села Якимівці, давньоруські городища (11-13 ст.) поблизу сіл Борщів й Пахиня та ін.

На околиці с. Нападівка знайдено золоті прикраси часів Київської Русі, в с. Молотків — скарб зі 172 сріб. середньовічних монет (1858).

Персоналії

На Лановеччині на­родилися:

  • письменники К. Куцюк-Кочинський, Б. Мельничук, Т. Сергійчук, В. Фольварочний, Г. Штонь;
  • художник Іван Марчук;
  • науковці І.Климишин, Т.Комаринець, К.Кондратюк, Ю.Мулик-Луцик, М.Приймак, Л.Середницький, Ф.Сопронюк, П.Стухляк;
  • діячі мистецтва і куль­тури О. Гринько, А. Демчук, Т. Дідик, П. Крав­чук, М. Маліборський, Є. Пінчук-Серебрякова;
  • військовики П. Богайчук, Я. Горошко, П. Шандрук;
  • діячі ОУН і УПА Т. Басюк, І. Климишин (Крук), Ю. Пундик;
  • господарники О. Гасюк, Ф. Данилюк, Л. Кучерук,
  • майстер спорту з легкої атлетики О. Стефанишин та ін.

Перебували на Лановеччині:

  • патріарх УАПЦ Мстислав (С. Скрипник),
  • король Польщі С.-А. Понятовський,
  • вчені Е. Ейхвальд, Г. Оссовський, В. Фрідберг, та ін.

Творчість літераторів та мит­ців Лановеччини, життєписи видатних людей цьо­го краю висвітлено у літературно-мистецькому альманасі «Лан: Ланівеччина творча» (Т., 2001).