19 лютого 2014 року Тернопільщину сколихнула страшна звістка — від смертельних поранень помер Олександр Капінос
Олександр Капінос народився на Кременеччині. «Свободівець» отримав поранення під час оборони Майдану 18-го лютого на перехресті вулиць Хрещатик та Інститутська. Ще була надія на життя, але після важкої операції його серце зупинилося.
«Сашко був мої другом, побратимом, людиною, яку я цінував та поважав... Він — патріот своєї країни, щирий та вірний хлопець! Він був взірцем для усіх нас! Його серце переповнювала любов до України. «Не хочу працювати на пана, буду господарем на своїй землі!» — таким було життєве кредо Сашка. У той день, коли Сашка поранили, мені до рук потрапила граната від «тітушок». Із цвяхами всередині. Це була одна із тих гранат, яку вони намагалися кинути у натовп українців. Із Сашком ми того дня були поруч на Майдані... — поділився своїми спогадами у соціальній мережі голова обласної ради Михайло Головко. —До Революції гідності у рідному селі Сашко займався фермерством, спрямовуючи всі сили на відродження краю. «Не треба нам Європи, Європу потрібно зробити тут, в себе», — казав він. Сашко першим у селі почав носити вишиванку, організовував культурно-мистецькі заходи, що мали на меті відродження українських традицій. Ще під час навчання у Львівському лісотехнічному інституті дотримувався активної громадянської позиції. «Коли я впаду, мою кров вип’є рідна земля, щоб виростити з неї траву для коня того, хто стане на моє місце», — такий напис обрав Сашко для пам’ятника борцям за волю і незалежність України, який разом з братом звели в сусідньому селі Куликів. Минуло сім років, а біль не минає. Пам'ятаємо Тебе, Герою! Вічна пам'ять та слава Тобі!»На фото пам’ятник Олександру Капіносу в селі Дунаїв Кременецького району Тернопільської області.
