«Для мене за честь – помолитися біля могили друга, патріота, який є прикладом для усіх нас, та покласти квіти до підніжжя пам'ятника, встановленого на його честь. Гордість для батьків, Герой для земляків і відважний бойовий товариш для побратимів! Сашко Кремінь, як його називали у селі, не дозволяв молоді байдикувати. Власноруч спорудив пам’ятний знак «борцям за волю» та запалював усіх своїм ентузіазмом. Він брав участь у Помаранчевій революції, найдовше протримався в 16-денному голодуванні на підтримку української мови у Києві, не всидів вдома, коли почалася Революція гідності. Вічна пам'ять Тобі, друже Сашко! Ти назавжди залишишся у наших серцях, Герою!» – сказав Михайло Головко.